фата
ФАТА́, ФЛЕР діал., ВЕЛЬО́Н діал. Ліда з матір'ю їздили до Києва, де купили в універмазі справжнє шлюбне плаття — білосніжне, з фатою (Л. Дмитерко); Ой, кувала зозуленька у полі на льоні, А як тобі, дівчинонько, пасує в вельоні (коломийка).
Словник синонімів української мови