фата

фата́

-и, ж.

Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої.

Значення в інших словниках

1. фата — фата́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири фати́  Орфографічний словник української мови
2. фата — див. СЕРПАНОК.  Словник синонімів Караванського
3. фата — Серпанок, див. одіяння  Словник чужослів Павло Штепа
4. фата — ФАТА́, и́, ж. Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої. – Давай лишень гроші, не теревень! Треба купувати фату, гірлянду, букети, стрічки, кокарди, набирати на вінчальну сукню (І.  Словник української мови у 20 томах
5. фата — фата́ (від санскр. пата – тканина) весільний головний убір.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. фата — ФАТА́, ФЛЕР діал., ВЕЛЬО́Н діал. Ліда з матір'ю їздили до Києва, де купили в універмазі справжнє шлюбне плаття — білосніжне, з фатою (Л. Дмитерко); Ой, кувала зозуленька у полі на льоні, А як тобі, дівчинонько, пасує в вельоні (коломийка).  Словник синонімів української мови
7. фата — ФАТА́, и́, ж. Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої. — Давай лишень гроші, не теревень! Треба купувати фату, гірлянду, букети, стрічки, кокарди, набирати на вінчальну сукню (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах