холостякувати

ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. — жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИ розм., МОЛОДИКУВА́ТИ розм., БУРЛАКУВАТИ розм., ПАРУБО́ЧИТИ діал. — Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А. Головко); — Здоров, товаришу Омельченко. Додому?.. Може, до мене зайдеш? Я зараз холостякую (І. Гончаренко); Савка багато років парубкує в безладній самотині (Т. Масенко); — Книжки ніколи було почитати. Ось тут, в рибартілі, як став сторожувати — тільки й начитався вволю. Влітку, поки козакував одинцем.., цілий університет пройшов (О. Гончар); — Може, не схоче (Марта Кирилівна) за мене заміж, — обізвався смутно Бичковський. — А шкода буде. Старість не за горами. Самому остогидло вже бурлакувати (І. Нечуй-Левицький); Наставники гадають собі, що він парубочить.., а він собі вінчану жінку тримає (М. Черемшина).

Значення в інших словниках

1. холостякувати — холостякува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. холостякувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Жити холостяком, не одружуючись, парубкувати, козакувати. – Ти ще тут холостякуєш́ – спитав Подолянський. – Поки що так (М. Ю. Тарновський); – Скажу чесно, признався Карпо, – я гадав, що ти й досі холостякуєш (М.  Словник української мови у 20 томах
3. холостякувати — -ую, -уєш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. холостякувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком. — Ти ще тут холостякуєш́ — спитав Подолянський.— Поки що так (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 145); — Скажу чесно, признався Карпо,— я гадав, що ти й досі холостякуєш (Чаб., Тече вода.., 1961, 22).  Словник української мови в 11 томах