холостякувати
ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком.
— Ти ще тут холостякуєш́ — спитав Подолянський.— Поки що так (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 145);
— Скажу чесно, признався Карпо,— я гадав, що ти й досі холостякуєш (Чаб., Тече вода.., 1961, 22).
Словник української мови (СУМ-11)