холостякувати

ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

Жити холостяком, не одружуючись, парубкувати, козакувати.

– Ти ще тут холостякуєш́ – спитав Подолянський. – Поки що так (М. Ю. Тарновський);

– Скажу чесно, признався Карпо, – я гадав, що ти й досі холостякуєш (М. Чабанівський);

Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А. Головко);

// Жити тимчасово без дружини.

– Здоров, товаришу Омельченко. Додому?.. Може, до мене зайдеш? я зараз холастякую (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. холостякувати — холостякува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. холостякувати — -ую, -уєш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. холостякувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. — жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИ розм., МОЛОДИКУВА́ТИ розм., БУРЛАКУВАТИ розм., ПАРУБО́ЧИТИ діал. — Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А.  Словник синонімів української мови
4. холостякувати — ХОЛОСТЯКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Не одружуватися, жити холостяком. — Ти ще тут холостякуєш́ — спитав Подолянський.— Поки що так (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 145); — Скажу чесно, признався Карпо,— я гадав, що ти й досі холостякуєш (Чаб., Тече вода.., 1961, 22).  Словник української мови в 11 томах