цвіль

ПЛІ́СЕНЬ (наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах), ПЛІ́СНЯВА, ЦВІЛЬ, ПЛІ́СНЯВИНА розм., ПЛІ́СНЯВКА розм., СНЯДЬ розм. Сів (Довбанюк) на той самий сінешній поріг, здряпав плісень (І. Франко); Він заходить навпомацки в сіни — пустка й холод, неначе льох. Він проводить рукою по стінах, під рукою — пліснява й мох (Л. Костенко); Тетяна ступила до камери, в темряву, сиру і задушливу, що відгонила цвіллю, як у глибокому льосі (А. Дімаров); Від руки пахло кислуватим, сирим духом пліснявини (Я. Гримайло); По стінах цвіла пліснявка; патьоки збігали додолу (Панас Мирний); Щоб вийти на подвір'я, треба перейти чорні сіни, де притхло пахне всякою сніттю та сняддю (В. Мисик).

Значення в інших словниках

1. цвіль — цвіль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. цвіль — Пліснява, з. морох, снядь; цвілля.  Словник синонімів Караванського
3. цвіль — ЦВІЛЬ, і, ж. Пухкий наліт на прогнилих предметах, який утворюють мікроскопічні грибки; плі́снява. Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися – аж позросталися од цвілі (М.  Словник української мови у 20 томах
4. цвіль — -і, ж. Те саме, що плісень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цвіль — Цвіль, цві́лі, цві́лі, цві́ллю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. цвіль — ЦВІЛЬ, і, ж. Те саме, що плі́сень. Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися — аж позросталися од цвілі (Стельмах, II, 1962, 326); Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. цвіль — Цвіль, -лі ж. Плѣсень. Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла. Шевч. 668.  Словник української мови Грінченка