цвілий
ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Журахович); З сіней старої хати виткнулась якась примара, в полинялій плахті (С. Васильченко); В ній (у кімнаті) стояло вузьке залізне ліжко, накрите.. вигорілою австрійською шинелиною (М. Стельмах); Пенсне з цвілою оправою.
ПЛІ́СНЯВИЙ, ЦВІЛИЙ. На Петра повіяло задухою темного пліснявого кутка, в який не проникає сонячний промінь (С. Журахович); Сухарі були цвілі, припали пилом і зовсім не мали вигляду шматка хліба (С. Васильченко). — Пор. плі́сень.
ПРИЩА́ВИЙ (з прищами на шкірі), ВУГРЯ́СТИЙ, ВУГРУВА́ТИЙ, ЦВІЛИ́Й розм. Вся в гострих ліктях самочинного розростання, до сліз мучений власною заторопкуватістю прищавий підліток (О. Забужко); (Явдоха:) Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови