цеп
ЛАНЦЮ́Г (ряд металевих кілець, з'єднаних одне з одним), ЦЕП розм. рідше, ЗАЛІ́ЗО діал., ЛА́НЕЦЬ діал., ЛАНЦ діал.; РЕ́ТЯЗЬ заст. (звич. для прив'язування собак). В підвішених на ланцюгу казанах варилася баранина (З. Тулуб); Рештанти (арештанти) стали підводитись, забряжчали важким цепом (Панас Мирний); Чи спустив їх (собак) Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (М. Стельмах); — Казала (Лук'янчиха), що якби її Марину ланцом прив'язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Н. Кобринська); Не рвися, як собака на ретязі (приказка).
ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Шиян); Раптом їй здалося, що.. дерева швидко-швидко рухаються низкою, одне за одним (О. Іваненко); Люди розтягуються ланцюжком вздовж грейдера (В. Козаченко); Лише верблюди невтомно, спокійно й розмірено крокували довгою вервечкою (З. Тулуб); А завтра.. цілою валкою поженуть селян .. у в'язницю (А. Головко); Старі колгоспники йшли цепом, як воїни (О. Довженко); Він.. глянув на небо, де ключем пролетіли журавлі (М. Коцюбинський); Підводи з буряками ключами їдуть до цукроварні (М. Рильський).
Словник синонімів української мови