цуглі

ВУДИ́ЛА мн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІ заст.; МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем). Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (П. Панч); Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник); Летить той огир карий.., а той держить його за цуглі (П. Чубинський); Гасає на рудому жеребці Гнат. Сідло рипить, із мундштуків — шматками піна (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. цуглі — Цу́глі: — віжки, переносно: моральні гальма [50] — повід, віжки [12;10]  Словник з творів Івана Франка
2. цуглі — цу́глі множинний іменник рідко  Орфографічний словник української мови
3. цуглі — ЦУ́ГЛІ, ів, мн., заст. Вудила. Летить той огир карий.., а той його держить за цуглі (П. Чубинський); Кармалюк був дуже сильний. Помаленьку прикрався до козака і спіймав коня за цуглі (мундштук), а козака за ногу та й з коня (з легенди).  Словник української мови у 20 томах
4. цуглі — -ів, мн., заст. Вудила.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цуглі — ЦУ́ГЛІ, ів, мн., заст. Вудила. Летить той огир карий.., а той його держить за цуглі (Чуб., II, 1878, 188); Кармалюк був дуже сильний. Помаленьку прикрався до козака і спіймав коня за цуглі (мундштук), а козака за ногу та й з коня (Укр.. казки, легенди.., 1957, 462).  Словник української мови в 11 томах