чудернацьки

ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Шевченко); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював (О. Гончар); — Де ти там у гаспида таскавсь? Іще навдивовижу, як-то добрів і знайшов свою хату (Г. Квітка-Основ'яненко); Він чудернацько змахнув руками, ніби збирався летіти під хмари (В. Кучер); На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована (Ю. Яновський); Зеленіло свіже, вимите дощем село. Воно кликало парубка в свою незвично принадну глибінь (М. Стельмах); Килина тільки всміхнулась.. І, на диво, почувалась ні зажуреною, ні враженою (Є. Гуцало); Його живіт страшенно випнувсь, як здоровецький гарбуз, що часом на продиво вродить у городі між меншими (І. Нечуй-Левицький); Тіні місячні біжать, І кожна з них дивочно мінить Гаї, що мурами стоять (М. Рильський). — Пор. 1. ди́вний.

Значення в інших словниках

1. чудернацьки — ЧУДЕРНА́ЦЬКИ, присл. Дивно, химерно, вигадливо. На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована (Ю. Яновський); Дмитро охоче працює з дідом, охоче переймає його науку і з задоволенням їсть усякі чудернацьки приправлені страви, які готує старий (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
2. чудернацьки — чудерна́цьки прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. чудернацьки — присл. Дивно, химерно, вигадливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чудернацьки — ЧУДЕРНА́ЦЬКИ, присл. Дивно, химерно, вигадливо. На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована (Ю. Янов., І, 1954, 103); Дмитро охоче працює з дідом, охоче переймає його науку і з задоволенням їсть усякі чудернацьки приправлені страви, які готує старий (Стельмах, II, 1962, 261).  Словник української мови в 11 томах