чудернацьки
ЧУДЕРНА́ЦЬКИ, присл. Дивно, химерно, вигадливо.
На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована (Ю. Янов., І, 1954, 103);
Дмитро охоче працює з дідом, охоче переймає його науку і з задоволенням їсть усякі чудернацьки приправлені страви, які готує старий (Стельмах, II, 1962, 261).
Словник української мови (СУМ-11)