шафа

ША́ФА (рід меблів), ША́ХВА розм.; ГАРДЕРО́Б (для одягу); ШИФОНЬЄ́Р (для білизни, одягу); ШИФОНЬЄ́РКА (невелика, для білизни, предметів туалету, книжок тощо); МИ́СНИК, ПОСТАВЕ́ЦЬ (з полицями для посуду і продуктів — перев. у сільській хаті). — Мені приємно подарувати вам цю різьблену шафу моєї роботи (О. Довженко); (Горпина:) Чи є в твоїх хазяїв горілка? (Химка:) А хіба ж я лазила по хазяйських шахвах? (І. Нечуй-Левицький); Вона підійшла до гардероба, почала приміряти найкоштовніше вбрання (А. Шиян); Біля ліжка полискував високим дзеркалом горіховий шифоньєр (В. Кучер); На шифоньєрці стародавні настільні дзиґарі (І. Кочерга); Мачуха.. взяла чарчину на миснику й заховала в макітерку (Вас. Шевчук); Онися вже повертала очі на мальований поставець коло порога (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. шафа — [шафа] -фие, д. і м. -ф'і  Орфоепічний словник української мови
2. шафа — ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами та служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо.  Словник української мови у 20 томах
3. шафа — ша́фа іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. шафа — ша́фа вул. музичний автомат (ст)||граюча шафа ◊ гра́ти як стара́ ша́фа про розстроєний музичний інструмент (ст): Він, обмацавши швидкими пальцями гармонію, звертає в мій бік затягнені більмом очі... “Ясю, твоя гармонія грає як стара шафа!...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. шафа — И, ж. Кремезна, мускулиста людина. Цей варіант відпадає: дві шафи, що стоять біля дверей і пильно за мною стежать, цього не допустять (А. Дністровий). ◇ Двохдверна, трьохдверна шафа — у складному слові кількість дверей (перша частина складного слова) вказує на ступінь огрядності.  Словник сучасного українського сленгу
6. шафа — -и, ж. 1》 Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. || Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів. 2》 спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. шафа — Ша́хва, -ви; шахви́, шахо́в і ша́фа, -фи; шафи́, шафі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шафа — ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол ще раз (Л.  Словник української мови в 11 томах