Значення в інших словниках
-
шафа —
ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами та служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо.
Словник української мови у 20 томах
-
шафа —
ша́фа іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
шафа —
ша́фа вул. музичний автомат (ст)||граюча шафа ◊ гра́ти як стара́ ша́фа про розстроєний музичний інструмент (ст): Він, обмацавши швидкими пальцями гармонію, звертає в мій бік затягнені більмом очі... “Ясю, твоя гармонія грає як стара шафа!...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
шафа —
И, ж. Кремезна, мускулиста людина. Цей варіант відпадає: дві шафи, що стоять біля дверей і пильно за мною стежать, цього не допустять (А. Дністровий). ◇ Двохдверна, трьохдверна шафа — у складному слові кількість дверей (перша частина складного слова) вказує на ступінь огрядності.
Словник сучасного українського сленгу
-
шафа —
-и, ж. 1》 Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. || Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів. 2》 спец.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шафа —
ША́ФА (рід меблів), ША́ХВА розм.; ГАРДЕРО́Б (для одягу); ШИФОНЬЄ́Р (для білизни, одягу); ШИФОНЬЄ́РКА (невелика, для білизни, предметів туалету, книжок тощо); МИ́СНИК, ПОСТАВЕ́ЦЬ (з полицями для посуду і продуктів — перев. у сільській хаті).
Словник синонімів української мови
-
шафа —
Ша́хва, -ви; шахви́, шахо́в і ша́фа, -фи; шафи́, шафі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
шафа —
ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол ще раз (Л.
Словник української мови в 11 томах