шафа
ША́ФА, и, ж.
1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами та служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо.
Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол [поділ] ще раз (Леся Українка);
Пан становий почав мою шафу з книжками обдивлятись (Панас Мирний);
Аркадій Валеріанович з серцем зупиняється перед дзеркальною шафою і на нього дивиться строге обличчя (М. Стельмах);
// Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів (сейф, мисник тощо).
Після закуски довелося випити кілька мікроскопічних чарочок різних настоянок. Все це стояло тут же під рукою, в невеличкій шафі (Ю. Смолич);
Різьбою [на Україні] оздоблювалися і меблі – скрині, мисники (шафи для посуду) (з наук. літ.);
Махоткін устав із-за стола, з папкою в руці підійшов до залізної шафи (Григорій Тютюнник).
2. спец. Пристрій у вигляді ящика з дверцятами, що має певне призначення (для сушіння, випікання чого-небудь і т. ін.).
Поряд з використанням котла в практиці все частіше роблять у плитах духові шафи (з наук.-попул. літ.);
Балочки [з гіпсу] витримувалися сім днів при температурі 20°, після чого висушувалися в сушильній шафі при температурі 55° (з наук. літ.);
У виробничих приміщеннях підприємств громадського харчування повинні бути холодильні шафи або ванни з льодом для роздільного зберігання сировини, півфабрикатів і готової продукції (з наук.-попул. літ.).
(1) Витяжна́ ша́фа – пристрій для роботи з леткими речовинами, а також для їхнього зберігання.
Витяжна шафа використовується при виконанні робіт з різними речовинами, які шкідливо впливають на здоров'я людини або технічним установкам, які використовуються, де необхідно враховувати утворення отруйних газів і парів (з наук.-попул. літ.);
(2) Духова́ ша́фа – те саме, що духо́вка.
Словник української мови (СУМ-20)