шафа

ША́ФА, и, ж.

1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами та служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо.

Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол [поділ] ще раз (Леся Українка);

Пан становий почав мою шафу з книжками обдивлятись (Панас Мирний);

Аркадій Валеріанович з серцем зупиняється перед дзеркальною шафою і на нього дивиться строге обличчя (М. Стельмах);

// Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів (сейф, мисник тощо).

Після закуски довелося випити кілька мікроскопічних чарочок різних настоянок. Все це стояло тут же під рукою, в невеличкій шафі (Ю. Смолич);

Різьбою [на Україні] оздоблювалися і меблі – скрині, мисники (шафи для посуду) (з наук. літ.);

Махоткін устав із-за стола, з папкою в руці підійшов до залізної шафи (Григорій Тютюнник).

2. спец. Пристрій у вигляді ящика з дверцятами, що має певне призначення (для сушіння, випікання чого-небудь і т. ін.).

Поряд з використанням котла в практиці все частіше роблять у плитах духові шафи (з наук.-попул. літ.);

Балочки [з гіпсу] витримувалися сім днів при температурі 20°, після чого висушувалися в сушильній шафі при температурі 55° (з наук. літ.);

У виробничих приміщеннях підприємств громадського харчування повинні бути холодильні шафи або ванни з льодом для роздільного зберігання сировини, півфабрикатів і готової продукції (з наук.-попул. літ.).

(1) Витяжна́ ша́фа – пристрій для роботи з леткими речовинами, а також для їхнього зберігання.

Витяжна шафа використовується при виконанні робіт з різними речовинами, які шкідливо впливають на здоров'я людини або технічним установкам, які використовуються, де необхідно враховувати утворення отруйних газів і парів (з наук.-попул. літ.);

(2) Духова́ ша́фа – те саме, що духо́вка.