1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

шафа

ша́фа вул. музичний автомат (ст)||граюча шафа

◊ гра́ти як стара́ ша́фа про розстроєний музичний інструмент (ст): Він, обмацавши швидкими пальцями гармонію, звертає в мій бік затягнені більмом очі... “Ясю, твоя гармонія грає як стара шафа!” (Нижанківський)

◊ гра́юча ша́фа → шафа

◊ ша́фа впа́ла <�на голову > про того, хто несподівано зібрався одружуватися чи раптово одружився (ср)

◊ ша́фа гра́є 1. усе добре (ст): Василю, ти дивись по цілій сотні – не лише в нашій чоті, – щоб шафа грала! Ясно? (Лисяк)|| = всьо (все) грає

2. відбувається кіносеанс (ст): Оскільки того дня “шафа грала” (тобто показували кіно), то я пішов дивитись якийсь фільм, якого ще не бачив (Овад)

◊ ша́фа гра́є, а бамбе́тель ска́че = ша́фа гра́є 1

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шафа — [шафа] -фие, д. і м. -ф'і Орфоепічний словник української мови
  2. шафа — ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами та служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Словник української мови у 20 томах
  3. шафа — ша́фа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. шафа — И, ж. Кремезна, мускулиста людина. Цей варіант відпадає: дві шафи, що стоять біля дверей і пильно за мною стежать, цього не допустять (А. Дністровий). ◇ Двохдверна, трьохдверна шафа — у складному слові кількість дверей (перша частина складного слова) вказує на ступінь огрядності. Словник сучасного українського сленгу
  5. шафа — -и, ж. 1》 Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. || Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шафа — ША́ФА (рід меблів), ША́ХВА розм.; ГАРДЕРО́Б (для одягу); ШИФОНЬЄ́Р (для білизни, одягу); ШИФОНЬЄ́РКА (невелика, для білизни, предметів туалету, книжок тощо); МИ́СНИК, ПОСТАВЕ́ЦЬ (з полицями для посуду і продуктів — перев. у сільській хаті). Словник синонімів української мови
  7. шафа — Ша́хва, -ви; шахви́, шахо́в і ша́фа, -фи; шафи́, шафі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шафа — ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол ще раз (Л. Словник української мови в 11 томах