шафа
ША́ФА, и, ж.
1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо.
Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол ще раз (Л. Укр., III, 1952, 602);
Пан становий почав мою шафу з книжками обдивлятись (Мирний, IV, 1955, 371);
Аркадій Валеріанович з серцем зупиняється перед дзеркальною шафою і на нього дивиться строге обличчя (Стельмах, І, 1962, 283);
// Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів (сейф, мисник тощо).
Після закуски довелося випити кілька мікроскопічних чарочок різних настоянок. Все це стояло тут же під рукою, в невеличкій шафі (Смолич, І, 1958, 64);
Різьбою [на Україні] оздоблювалися і меблі — скрині, мисники (шафи для посуду) (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 67);
Махоткін устав із-за стола, з папкою в руці підійшов до залізної шафи (Тют., Вир, 1964, 344).
2. спец. Пристрій у вигляді ящика з дверцятами, що має певне призначення (для сушіння, випікання чого-небудь і т. ін.).
Поряд з використанням котла в практиці все частіше роблять у плитах духові шафи (Жилий буд. колгоспника, 1956, 45);
Балочки [з гіпсу] витримувалися сім днів при температурі 20°, після чого висушувалися в сушильній шафі при температурі 55° (Допов. АН, 2, 1961, 213);
У виробничих приміщеннях підприємств громадського харчування повинні бути холодильні шафи або ванни з льодом для роздільного зберігання сировини, півфабрикатів і готової продукції (Технол. пригот. їжі, 1957, 14).
Значення в інших словниках
- шафа — [шафа] -фие, д. і м. -ф'і Орфоепічний словник української мови
- шафа — ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами та служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Словник української мови у 20 томах
- шафа — ша́фа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шафа — ша́фа вул. музичний автомат (ст)||граюча шафа ◊ гра́ти як стара́ ша́фа про розстроєний музичний інструмент (ст): Він, обмацавши швидкими пальцями гармонію, звертає в мій бік затягнені більмом очі... “Ясю, твоя гармонія грає як стара шафа!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шафа — И, ж. Кремезна, мускулиста людина. Цей варіант відпадає: дві шафи, що стоять біля дверей і пильно за мною стежать, цього не допустять (А. Дністровий). ◇ Двохдверна, трьохдверна шафа — у складному слові кількість дверей (перша частина складного слова) вказує на ступінь огрядності. Словник сучасного українського сленгу
- шафа — -и, ж. 1》 Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. || Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шафа — ША́ФА (рід меблів), ША́ХВА розм.; ГАРДЕРО́Б (для одягу); ШИФОНЬЄ́Р (для білизни, одягу); ШИФОНЬЄ́РКА (невелика, для білизни, предметів туалету, книжок тощо); МИ́СНИК, ПОСТАВЕ́ЦЬ (з полицями для посуду і продуктів — перев. у сільській хаті). Словник синонімів української мови
- шафа — Ша́хва, -ви; шахви́, шахо́в і ша́фа, -фи; шафи́, шафі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)