шафа

Значення в інших словниках

1. шафа — ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами та служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Словник української мови у 20 томах
2. шафа — ша́фа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. шафа — ша́фа вул. музичний автомат (ст)||граюча шафа ◊ гра́ти як стара́ ша́фа про розстроєний музичний інструмент (ст): Він, обмацавши швидкими пальцями гармонію, звертає в мій бік затягнені більмом очі... “Ясю, твоя гармонія грає як стара шафа!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. шафа — И, ж. Кремезна, мускулиста людина. Цей варіант відпадає: дві шафи, що стоять біля дверей і пильно за мною стежать, цього не допустять (А. Дністровий). ◇ Двохдверна, трьохдверна шафа — у складному слові кількість дверей (перша частина складного слова) вказує на ступінь огрядності. Словник сучасного українського сленгу
5. шафа — -и, ж. 1》 Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. || Такий рід меблів, менших за розміром, признач. для зберігання певних предметів. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шафа — ША́ФА (рід меблів), ША́ХВА розм.; ГАРДЕРО́Б (для одягу); ШИФОНЬЄ́Р (для білизни, одягу); ШИФОНЬЄ́РКА (невелика, для білизни, предметів туалету, книжок тощо); МИ́СНИК, ПОСТАВЕ́ЦЬ (з полицями для посуду і продуктів — перев. у сільській хаті). Словник синонімів української мови
7. шафа — Ша́хва, -ви; шахви́, шахо́в і ша́фа, -фи; шафи́, шафі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шафа — ША́ФА, и, ж. 1. Рід великих меблів, що мають форму високого ящика з дверцятами і служать для зберігання одягу, білизни, книжок, посуду тощо. Бабуся тим часом дістала з шафи сіру шовкову спідницю, обережно поклала її на стілець, оглянувши подол ще раз (Л. Словник української мови в 11 томах