шкурка

КОРА́ (верхній затверділий шар чогось), ШКУ́РА розм.; КІ́РКА, ШКУ́РКА, ШКІ́РКА (тонка). Зима конала. Весняний подих точив зашкарублу крижану кору, що вкрила землю (О. Досвітній); Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка — і грузне він у глибокому снігу (З. Тулуб); Земля почала тужавіти, взялася шкіркою (Григорій Тютюнник).

ХУ́ТРО (вичинена шкура хутрового звіра чи взагалі тварини з густою шерстю), ШКУ́РА, ШКУ́РКА, ФУ́ТРО діал. Жадібно хапав він срібні келихи з різьблених мисників, коштовні хутра, постави і все, що впадало йому в око (З. Тулуб); Дочка примірює до чорного пальта білий ковнірчик з заячої шкурки (Мирослав Ірчан); Шкурки сріблясто-чорних лисиць; З-за горбочка на місток Мов вродилися панські сані. Завиті в коцах та футрах, В село вертали пан і пані (І. Франко). — Пор. сму́шок.

ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику). Раптом помітила (Зоня) на письмовому столі біля попільнички помаранчеву шкірку (Ірина Вільде); Темно-зелена оксамитна хвиля ледве просвічувала з-під сміття: шкурки з кавунів, насіння.. напливали від байдаків (Леся Українка); Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (В. Козаченко); В .. карафці плавали лимонні шкуринки (Ю. Збанацький); На дні пляшки бовтаються вибілілі скорини лимона (І. Чендей); Ілько наддер шкоринку з картоплі (М. Стельмах); Родина Мартинюків жваво взялася до насіння, сповнюючи хату лушпайками і дружним тріскотом (Я. Качура). — Пор. шкаралу́па.

Значення в інших словниках

1. шкурка — див. залишок; кора; шкура  Словник синонімів Вусика
2. шкурка — ШКУ́РКА, и, ж. 1. Зменш. до шку́ра 1–3, 5. Тепер згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (О. Донченко); Основним товаром світової хутрової торгівлі у наш час є шкурки норок (з наук.-попул.  Словник української мови у 20 томах
3. шкурка — шку́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. шкурка — -и, ж. 1》 Зменш. до шкура 1-3), 5). Шліфувальна шкурка — папір або тканина з наклеєним на ній абразивним матеріалом, що використовується для зачищання й полірування різних виробів. 2》 Те саме, що кірка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкурка — ШКУРКА, и, ж. 1. Зменш. до шкура 1-3, 5. Тепер згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (Донч., II, 1956, 9); Основним товаром світової хутрової торгівлі у наш час є шкурки норок (Наука..  Словник української мови в 11 томах
6. шкурка — Шкурка, -ки ж. 1) ум. отъ шкура. 2) Кожица на плодахъ. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо. 3) Пленка. Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.  Словник української мови Грінченка