шкутильгати

КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Другого дня повернувся нарешті Джантемир.. Він ще трохи кульгав, але ходив уже без милиць і навіть без ціпка (З. Тулуб); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці (Т. Шевченко); Напилась я в криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (І. Нечуй-Левицький); Коли це незабаром і стара шкандиляє (Панас Мирний); Вона мала звихнену ногу і ходячи куляла (О. Кобилянська); Криваючи, він випряг коні, повів до воза (В. Стефаник); Ось надійшов штильгукаючи старий Петро (І. Франко); — Катря? Їх же дві — молодша на ліву ногу накульгує, а старша на праву (Є. Гуцало); Агроном підвівся і теж пішов у ті двері, що й дівчата, злегка улягаючи на ліву ногу (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. шкутильгати — Припадати на ногу, улягати ногою, КУЛЬГАТИ, кривуляти, ШКАНДИБАТИ.  Словник синонімів Караванського
2. шкутильгати — див. іти; ходити  Словник синонімів Вусика
3. шкутильгати — ШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. на що і без дод. Припадати на вкорочену або хвору ногу під час ходьби. Напилась я з криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (І.  Словник української мови у 20 томах
4. шкутильгати — шкутильга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. шкутильгати — -аю, -аєш, недок. 1》 на що і без додатка. Припадати на укорочену або хвору ногу під час ходьби. 2》 Іти, припадаючи на укорочену або хвору ногу; шкандибати. 3》 перен., розм. Мати недоліки, бути в незадовільному стані. || за чим. Не встигати, відставати (в розвитку, рості і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шкутильгати — Шкутильга́ти, -га́ю, -га́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шкутильгати — ШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. на що і без додатка. Припадати на укорочену або хвору ногу під час ходьби. Напилась я з криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. шкутильгати — Шкутильга́ти, -га́ю, -єш гл. = шкатильгати. Аж он Семен шкутильгає. Черк. у.  Словник української мови Грінченка