шків

КО́ЛЕСО (коло, що обертається на осі й надає руху засобам пересування; деталь машини, механізму тощо у вигляді кола); КОЛІЩА́ (невеликих розмірів); КО́ЛО (деталь механізму); ШКІВ (для пасової або канатної передачі руху); МАХОВИ́К (махове коло). Колеса торохтіли по битій дорозі (М. Коцюбинський); Всі груди у військового були густо запетльовані шнурками, довжелезна шабля, почеплена до боку, котилась на коліщаті по тротуарі і торохтіла (С. Добровольський); Млинове коло шумить (Леся Українка); — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, — скаржилась вона майстрові, — двічі ремінь скидав зі шківа (О. Донченко); Юхим крутив маховики січкарні (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. шків — див. КОЛЕСО  Словник синонімів Караванського
2. шків — Крутичка  Словник чужослів Павло Штепа
3. шків — ШКІВ, а, ч., техн. Колесо для пасової або канатної передачі руху. На лівому кінці вала барабана насаджено шків, який приводиться в рух пасом від шківа двигуна (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. шків — шків іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шків — -а, ч., тех. Колесо для пасової або канатної передачі руху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шків — (голл. schijf) колесо або коліщатко, до ободу яких прилягає приводний канат або пас.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. шків — Шків, -ва; шкі́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шків — ШКІВ, а, ч., техн. Колесо для пасової або канатної передачі руху. На лівому кінці вала барабана насаджено шків, який приводиться в рух пасом від шківа двигуна (Зерн.  Словник української мови в 11 томах