безгоміння

Тиша, німота, німування, безголосся, мовчанка, мовчання, безмовність, сил. мертвота; поет. безгомінь; пор. СПОКІЙ.

Значення в інших словниках

1. безгоміння — безгомі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. безгоміння — -я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безгоміння — БЕЗГОМІ́ННЯ, я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша. На місяцеві споконвіку безвітря, безгоміння (Сл. Гр.); Навкруги розтаборився дикий малинник і стояло чітке безгоміння (М. Хвильовий); Пес, скориставшись із безгоміння, .. починав перекличку (І.  Словник української мови у 20 томах
4. безгоміння — див. безмовність; затишок; тиша  Словник синонімів Вусика
5. безгоміння — ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю.  Словник синонімів української мови
6. безгоміння — Безгомі́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безгоміння — БЕЗГОМІ́ННЯ, я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша. На місяцеві споконвіку безвітря, безгоміння (Сл. Гр.); — Мене якось бентежить оця тиша у селі, — майже пошепки сказала Ніна, щоб не дуже порушувати безгоміння (Коп., Земля..  Словник української мови в 11 томах
8. безгоміння — Безгоміння, -ня с. Безмолвіе. На місяцеві спокон-віку безвітря, безгоміння. Ком. І. 41.  Словник української мови Грінченка