безгоміння —
БЕЗГОМІ́ННЯ, я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша. На місяцеві споконвіку безвітря, безгоміння (Сл. Гр.); Навкруги розтаборився дикий малинник і стояло чітке безгоміння (М. Хвильовий); Пес, скориставшись із безгоміння, .. починав перекличку (І.
Словник української мови у 20 томах
безгоміння —
див. безмовність; затишок; тиша
Словник синонімів Вусика
безгоміння —
ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю.
Словник синонімів української мови
безгоміння —
Безгомі́ння, -ння, -нню, в -нні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безгоміння —
БЕЗГОМІ́ННЯ, я, с. Відсутність гомону, звуків, голосів; тиша. На місяцеві споконвіку безвітря, безгоміння (Сл. Гр.); — Мене якось бентежить оця тиша у селі, — майже пошепки сказала Ніна, щоб не дуже порушувати безгоміння (Коп., Земля..
Словник української мови в 11 томах
безгоміння —
Безгоміння, -ня с. Безмолвіе. На місяцеві спокон-віку безвітря, безгоміння. Ком. І. 41.
Словник української мови Грінченка