Великий тлумачний словник сучасної мови

безгомінно

безгомі́нно

Присл. до безгомінний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. безгомінно — безгомі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. безгомінно — БЕЗГОМІ́ННО. Присл. до безгомі́нний. Виринула в його душі туга за домом... туга.., що безгомінно пристала до нього... (О. Кобилянська); // у знач. пред. Рудник ще спав. Скрізь було безлюдно і безгомінно (О. Гуреїв).  Словник української мови у 20 томах
  3. безгомінно — див. тихо  Словник синонімів Вусика
  4. безгомінно — БЕЗГОМІ́ННО. Присл. до безгомі́нний. Виринула в його душі туга за домом… туга.., що безгомінно пристала до нього… (Коб., II, 1956, 91); // у знач. присудк. сл. Рудник ще спав. Скрізь було безлюдна і безгомінно (Гур., Життя.., 1954, 278).  Словник української мови в 11 томах