безсоромний

(хто) безличний, безстидний, страмнючий; (жарт) нескромний, неподобний, соромітний, сороміцький, вуличний, вульгарний, масний, брудний, нецензурний; (наклеп) безсовісний, зухвалий, нахабний, цинічний, БЕЗПАРДОННИЙ.

Значення в інших словниках

1. безсоромний — (який не відчуває сорому за свої вчинки) соромітний, розм. стидкий, безстидний.  Словник синонімів Полюги
2. безсоромний — безсоро́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безсоромний — -а, -е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. || Який виражає безсоромність; непристойний. || Нічим не стримуваний; безсовісний, зухвалий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безсоромний — БЕЗСОРО́МНИЙ, а, е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. “І яка ся безсоромна Мар'я: плеще таке, що й на голову не злізе!” – думається їй (Панас Мирний); Погані брошури сього Сікорського, цур їм!...  Словник української мови у 20 томах
5. безсоромний — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
6. безсоромний — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл.  Словник синонімів української мови
7. безсоромний — Безсоро́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безсоромний — БЕЗСОРО́МНИЙ, а, е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. "І яка ся безсоромна Мар’я: плеще таке, що й на голову не злізе!" — думається їй (Мирний, III, 1954, 155); Погані брошури сього Сікорського, цур їм! Безсоромний він чоловік (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. безсоромний — Безсоромний, -а Безстыдный. Щог. В. 19.  Словник української мови Грінченка