безсоромний —
-а, -е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. || Який виражає безсоромність; непристойний. || Нічим не стримуваний; безсовісний, зухвалий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безсоромний —
БЕЗСОРО́МНИЙ, а, е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. “І яка ся безсоромна Мар'я: плеще таке, що й на голову не злізе!” – думається їй (Панас Мирний); Погані брошури сього Сікорського, цур їм!...
Словник української мови у 20 томах
безсоромний —
див. нахабний
Словник синонімів Вусика
безсоромний —
БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл.
Словник синонімів української мови
безсоромний —
Безсоро́мний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безсоромний —
БЕЗСОРО́МНИЙ, а, е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. "І яка ся безсоромна Мар’я: плеще таке, що й на голову не злізе!" — думається їй (Мирний, III, 1954, 155); Погані брошури сього Сікорського, цур їм! Безсоромний він чоловік (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
безсоромний —
Безсоромний, -а Безстыдный. Щог. В. 19.
Словник української мови Грінченка