(погляд) злий, отруйний, отруйливий; П. віроломний, підступний.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
гадючий —
гадю́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
гадючий —
-а, -е. 1》 Прикм. до гадюка 1). || Такий, як у гадюки. || Такий, як гадюка. 2》 перен. Який таїть у собі небезпеку; віроломний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гадючий —
ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадю́ка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Леся Українка); Гадюча отрута входить до деяких лiкарських препаратiв (із журн.); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
гадючий —
ГАДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до гадюка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Л. Укр., І, 1951, 424); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
гадючий —
Гадючий, -а, -е 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо. 2) гадюча морква. раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.
Словник української мови Грінченка