Значення в інших словниках
-
гендляр —
Торговець [XI]
Словник з творів Івана Франка
-
гендляр —
гендля́р іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
гендляр —
-а, ч., зневажл. Той, хто гендлює; баришник, спекулянт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гендляр —
ГЕНДЛЯ́Р, а́, ч., зневажл. Той, хто гендлює; спекулянт. Його засудили колись турки на страту в Кам'янці за сварку з немирівським гендлярем (Б. Антоненко-Давидович); В безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі..
Словник української мови у 20 томах
-
гендляр —
гендля́р = гандля́р
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
гендляр —
див. спекулянт
Словник синонімів Вусика
-
гендляр —
СПЕКУЛЯ́НТ (той, хто скуповує щось і перепродує для одержання прибутку), ПЕРЕКУ́ПНИК, ПЕРЕКУПЩИК рідше, ПЕРЕПРО́ДУВАЧ, ГЕНДЛЯ́Р зневажл., БАРИ́ШНИК заст., ПЕРЕ́КУПЕНЬ діал. Ціна на зерно впала, на одяг і взуття підскочила. Не в кооперації.
Словник синонімів української мови
-
гендляр —
Гендля́р, звичайно гандля́р, -ра́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гендляр —
ГЕНДЛЯ́Р, а́, ч., зневажл. Той, хто гендлює; баришник, спекулянт. Тільки на розі якийсь гендляр відкрив крамницю і скуповує за безцінь коштовні речі, картини, килими та сплавляє їх фашистським генералам (Хижняк, Тамара, 1959, 103)...
Словник української мови в 11 томах