горілиць —
горіли́ць прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
горілиць —
ГОРІЛИЦЬ – ДОЛІЛИЦЬ Горілиць, присл. Обличчям догори, вгору; навзнак. Семен лежав горілиць, звертаючись із своїм питанням до неба (М.Коцюбинський); Він розлігся горілиць на колодках, заклав руки за голову і мріє (П.
Літературне слововживання
горілиць —
[гор'ілиц'] присл.
Орфоепічний словник української мови
горілиць —
присл. Обличчям догори; прот. ниць.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горілиць —
Горінець, гориніж, горізнач, горічерево, див. навзніч
Словник чужослів Павло Штепа
горілиць —
ГОРІЛИ́ЦЬ, присл. Обличчям догори; протилежне ниць. Семен лежав горілиць, звертаючись із своїми питаннями до неба (М. Коцюбинський); Я з силою штовхнув його ногою – і він розкинувся горілиць (М.
Словник української мови у 20 томах
горілиць —
НА́ВЗНАК (обличчям догори, на спині), ГОРІ́ЛИ́ЦЬ, НАВЗНАКИ́ рідше, ДОГОРИЧЕ́РЕВА розм., ГОЛІЧЕ́РЕВА розм., ГОРІЧЕ́РЕВА розм. рідко. Анатолій скинув черевики,.. ліг навзнак (Ю.
Словник синонімів української мови
горілиць —
Горі́лиць, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
горілиць —
ГОРІЛИ́ЦЬ, присл. Обличчям догори; протилежне ниць. Семен лежав горілиць, звертаючись із своїми питаннями до неба (Коцюб., І, 1955, 98); Він розлігся горілиць на колодках, заклав руки за голову і мріє (Кол., На фронті.., 1959, 86).
Словник української мови в 11 томах
горілиць —
Горілиць нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць. Камен. у. Чуб. І. 204.
Словник української мови Грінченка