Значення в інших словниках
-
довічний —
дові́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
довічний —
[доув’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
довічний —
-а, -е. 1》 Який не має початку і кінця; споконвічний, одвічний. 2》 Який існує постійно, не зникає; вічний. || Не обмежений яким-небудь строком; безстроковий. || Який до кінця життя займається однією справою. || Який продовжується, триває до кінця життя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
довічний —
див. вічний
Словник синонімів Вусика
-
довічний —
відійти́ / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон), уроч. Померти. Минуло п’ять років відтоді, як відійшов у вічність великий сонцелюб — поет-академік Максим Тадейович Рильський (З газети)...
Фразеологічний словник української мови
-
довічний —
ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей).
Словник синонімів української мови
-
довічний —
Дові́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
довічний —
ДОВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку і кінця; споконвічний, одвічний. Сонце! Сонце! се тебе, довічний світе, стрічаючи, вітає земля (Мирний, IV, 1955, 308); Люблю я її [осінь] й за те, що коли опадає в садку пожовкле листя, ..
Словник української мови в 11 томах
-
довічний —
Довічний, -а, -е Вѣчный, которому конца не будетъ. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Засни, серце, довічним сном! К. Досв. 50. Довішня отрута. Мет. 89.
Словник української мови Грінченка