дурощі —
ДУ́РОЩІ, ів, мн., розм. 1. Нерозумні, безглузді вчинки. — Хлопець ти хороший, кинь дурощі (Мик., II, 1957, 470); // Позбавлені розумного змісту думки, слова. — Я вже й сам не тямлю, де в мене тії дурощі беруться, — от наче щось сіпне! (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
дурощі —
Дурощі, -щей и -щів ж. мн. Глупости. Йому все дурощі в голові. Ном. № 10804. З серця чоловіка виходять дурощі. Єв. Мр. VII. 22.
Словник української мови Грінченка