збаламучувати

див. БАЛАМУТИТИ; п-к -УЮЧИИ, що баламутить, здатний збаламутити, баламут, колотник, ок. баламутний.

Значення в інших словниках

1. збаламучувати — збаламу́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збаламучувати — -ую, -уєш, рідко. 1》 Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.). 2》 кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. || Підбурювати на якісь учинки; бунтувати. 3》 Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збаламучувати — ЗБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, що, розм. Те саме, що баламу́тити. Сплески сонячної активності розігрівають зовнішні шари атмосфери Землі...  Словник української мови у 20 томах