збаламучувати

збаламу́чувати

-ую, -уєш, рідко.

1》 Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.).

2》 кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось.

|| Підбурювати на якісь учинки; бунтувати.

3》 Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні.

Значення в інших словниках

1. збаламучувати — збаламу́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збаламучувати — див. БАЛАМУТИТИ; п-к -УЮЧИИ, що баламутить, здатний збаламутити, баламут, колотник, ок. баламутний.  Словник синонімів Караванського
3. збаламучувати — ЗБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, що, розм. Те саме, що баламу́тити. Сплески сонячної активності розігрівають зовнішні шари атмосфери Землі...  Словник української мови у 20 томах