здирник —
зди́рник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
здирник —
див. скупий; хабарник
Словник синонімів Вусика
здирник —
-а, ч., розм. Той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь примусом, погрозами, насильством.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здирник —
ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм.
Словник синонімів української мови
здирник —
ЗДИ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства. — Так що ж я здирник, чи що? — ударився в образу Дзюба (Мирний, І, 1954, 299); Його нараз охопила лютість, і він наважився її вилити на цього здирника (Досв., Вибр., 1959, 290).
Словник української мови в 11 томах
здирник —
Здирник, -ка м. = здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники. О. 1862. V. 12.
Словник української мови Грінченка