зніяковілий —
зніякові́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
зніяковілий —
див. засоромшений
Словник синонімів Вусика
зніяковілий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до зніяковіти. 2》 у знач. прикм. Який відчуває ніяковість; збентежений, засоромлений. || Який виражає, виявляє ніяковість, збентеження, засоромленість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зніяковілий —
ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф.
Словник синонімів української мови
зніяковілий —
ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зні́якові́ти. Радісний Софійчин вигук зустрів здивованого й зніяковілого перед гуртом молоді хлопця (Сміл., Зустрічі, 1936, 54). 2. у знач. прикм. Який відчуває ніяковість; збентежений, засоромлений.
Словник української мови в 11 томах