Значення в інших словниках
-
зойкати —
зо́йкати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
зойкати —
див. кричати
Словник синонімів Вусика
-
зойкати —
-аю, -аєш, недок., зойкнути, -ну, -неш, док. Голосно, несамовито кричати (з жаху, відчаю, благаючи допомоги і т. ін.). || Жалібно стогнати, видавати стогін (від болю, горя і т. ін.). || Тужливо, зі стогоном кричати; голосити. || Тривожно кричати, квилити (про птахів).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зойкати —
КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
зойкати —
Зо́йкати, -каю, -каєш, -кає
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
зойкати —
ЗО́ЙКАТИ, аю, аєш, недок., ЗО́ЙКНУТИ, ну, неш, док. Голосно, несамовито кричати (з жаху, відчаю, благаючи допомоги і т. ін.). — Тату! Таточку!— зойкає дівчина, бо її пальці, намацуючи батькове обличчя, ніби опеклися кригою мертвого тіла (Речм., Весн.
Словник української мови в 11 томах
-
зойкати —
Зо́йкати, -каю, -єш, одн. в. зойкнути, -ну, -неш гл. Вопить, стонать, застонать. Желех.
Словник української мови Грінченка