кинджал —
[киенgал] -ла, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
кинджал —
-а, ч. Холодна зброя у вигляді гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кинджал —
КИНДЖА́Л, а, ч. Холодна зброя у формі гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О.
Словник української мови у 20 томах
кинджал —
КИНДЖА́Л, КИНЖА́Л розм., ЗАПОЯ́СНИК заст., ЧИНГА́Л заст. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О. Стороженко); За поясом стримів кинжал з золотим держалном (І.
Словник синонімів української мови
кинджал —
КИНДЖА́Л, а, ч. Холодна зброя у вигляді гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (Стор., І, 1957, 234); Козаки На конях жваво басували.
Словник української мови в 11 томах
кинджал —
Кинджал, -лу м. Кинжалъ. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера. К. ЧР. 168.
Словник української мови Грінченка