кинджал
КИНДЖА́Л, а, ч.
Холодна зброя у формі гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця.
Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О. Стороженко);
В товариша Машкова може бути при собі револьвер, кинджал, узагалі якась зброя (В. Винниченко);
Вольдемар побачив заіржавлений кавказький кинджал (Д. Бузько);
На поясі в нього кинджал-багнет, і я знаю, як він уміє ним орудувати (О. Гончар);
* У порівн. Вiдкiля ця динамiчна постать, палючий пломiнь очей i гартованi, блискучi, як лезо кинджала, слова? (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)