кинджал

кинджа́л

-а, ч.

Холодна зброя у вигляді гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця.

Значення в інших словниках

1. кинджал — кинджа́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кинджал — б.з. запоясник, мр. кортик; (тригранний) стилет.  Словник синонімів Караванського
3. кинджал — див. ніж  Словник синонімів Вусика
4. кинджал — [киенgал] -ла, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
5. кинджал — КИНДЖА́Л, а, ч. Холодна зброя у формі гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О.  Словник української мови у 20 томах
6. кинджал — КИНДЖА́Л, КИНЖА́Л розм., ЗАПОЯ́СНИК заст., ЧИНГА́Л заст. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О. Стороженко); За поясом стримів кинжал з золотим держалном (І.  Словник синонімів української мови
7. кинджал — Кинджа́л, -ла; -джа́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кинджал — КИНДЖА́Л, а, ч. Холодна зброя у вигляді гострого з обох боків клинка, що звужується до кінця. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (Стор., І, 1957, 234); Козаки На конях жваво басували.  Словник української мови в 11 томах
9. кинджал — Кинджал, -лу м. Кинжалъ. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера. К. ЧР. 168.  Словник української мови Грінченка