кресати

(іскри) добувати; П. бити, сікти; (танці) жм. витинати; (- блиски) блискати, спалахувати.

Значення в інших словниках

1. кресати — креса́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кресати — див. бити; іти  Словник синонімів Вусика
3. кресати — крешу, крешеш, недок. 1》 перех. і неперех. Добувати іскри, вогонь кресалом. || Вдаряючись або вдаряючи чимось об сталь, камінь, утворювати іскру. 2》 перех. і неперех. Сильно вдаряти, сікти. 3》 перех., перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кресати — КРЕСА́ТИ, крешу́, кре́шеш, недок. 1. що, чим, рідко чого і без дод. Добувати іскри, вогонь кресалом. Тухольці кресали огонь і розкладали огнища (І. Франко); Юхим зараз же почав кресати вогонь (В.  Словник української мови у 20 томах
5. кресати — аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський). креса́ти / кресону́ти очи́ма. Гнівно, сердито дивитися, поглядати. Павло кресонув очима на Чумачиху, стиснув кулаки під столом (В.  Фразеологічний словник української мови
6. кресати — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
7. кресати — Креса́ти, крешу́, кре́шеш, кре́шуть; кре́шучи  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кресати — КРЕСА́ТИ, крешу́, кре́шеш, недок. 1. перех. і неперех. Добувати іскри, вогонь кресалом. Тухольці кресали огонь і розкладали огнища (Фр.  Словник української мови в 11 томах
9. кресати — Кресати, крешу, -шеш, одн. в. креснути, -сну, -неш гл. 1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. ІІІ. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать.  Словник української мови Грінченка