кресати —
крешу, крешеш, недок. 1》 перех. і неперех. Добувати іскри, вогонь кресалом. || Вдаряючись або вдаряючи чимось об сталь, камінь, утворювати іскру. 2》 перех. і неперех. Сильно вдаряти, сікти. 3》 перех., перен., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кресати —
КРЕСА́ТИ, крешу́, кре́шеш, недок. 1. що, чим, рідко чого і без дод. Добувати іскри, вогонь кресалом. Тухольці кресали огонь і розкладали огнища (І. Франко); Юхим зараз же почав кресати вогонь (В.
Словник української мови у 20 томах
кресати —
аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський). креса́ти / кресону́ти очи́ма. Гнівно, сердито дивитися, поглядати. Павло кресонув очима на Чумачиху, стиснув кулаки під столом (В.
Фразеологічний словник української мови
кресати —
БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил.
Словник синонімів української мови
кресати —
КРЕСА́ТИ, крешу́, кре́шеш, недок. 1. перех. і неперех. Добувати іскри, вогонь кресалом. Тухольці кресали огонь і розкладали огнища (Фр.
Словник української мови в 11 томах
кресати —
Кресати, крешу, -шеш, одн. в. креснути, -сну, -неш гл. 1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. ІІІ. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать.
Словник української мови Грінченка