Великий тлумачний словник сучасної мови

кресати

креса́ти

крешу, крешеш, недок.

1》 перех. і неперех. Добувати іскри, вогонь кресалом.

|| Вдаряючись або вдаряючи чимось об сталь, камінь, утворювати іскру.

2》 перех. і неперех. Сильно вдаряти, сікти.

3》 перех., перен., розм. Пристрасно, з запалом робити, виконувати що-небудь.

4》 неперех., розм. Те саме, що блискати 1); спалахувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. кресати — креса́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. кресати — (іскри) добувати; П. бити, сікти; (танці) жм. витинати; (- блиски) блискати, спалахувати.  Словник синонімів Караванського
  3. кресати — див. бити; іти  Словник синонімів Вусика
  4. кресати — КРЕСА́ТИ, крешу́, кре́шеш, недок. 1. що, чим, рідко чого і без дод. Добувати іскри, вогонь кресалом. Тухольці кресали огонь і розкладали огнища (І. Франко); Юхим зараз же почав кресати вогонь (В.  Словник української мови у 20 томах
  5. кресати — аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський). креса́ти / кресону́ти очи́ма. Гнівно, сердито дивитися, поглядати. Павло кресонув очима на Чумачиху, стиснув кулаки під столом (В.  Фразеологічний словник української мови
  6. кресати — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
  7. кресати — Креса́ти, крешу́, кре́шеш, кре́шуть; кре́шучи  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кресати — КРЕСА́ТИ, крешу́, кре́шеш, недок. 1. перех. і неперех. Добувати іскри, вогонь кресалом. Тухольці кресали огонь і розкладали огнища (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  9. кресати — Кресати, крешу, -шеш, одн. в. креснути, -сну, -неш гл. 1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. ІІІ. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать.  Словник української мови Грінченка