кішка —
кі́шка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
кішка —
-и, ж. 1》 Самка кота. Жити (бути і т. ін.), як кішка з собакою — постійно бути в незгоді. 2》 тех. Невелика кітва. || Пристрій у вигляді невеликої кітви з 3-4 лапами для піднімання підводних кабелів та затонулих предметів. 3》 тільки мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кішка —
КІ́ШКА, и, ж. 1. Те саме, що кіт. Там, у гущавині молодого гілля, .. лісові кішки перегукуються, зозуля кує літа (Панас Мирний); – Що таке – гепарди? – Це, мамо, дикі навчені кішки... З ними на полювання ходили в степах (О.
Словник української мови у 20 томах
кішка —
(-и) ж. 1. крим., мол., жрм. Жінка легкої поведінки. ПСУМС, 33; ЯБМ, 1, 468. 2. крим. Крадійка м'яса на базарі. СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 468.
Словник жарґонної лексики української мови
Кішка —
(Кушка, Кошка) Самійло, ?-1602 (1620?), укр. козацький гетьман (1600-02); учасник морських походів запорожців проти турків; бл. 25 років перебував у полоні; 1595 організував повстання і повернувся в Україну; будучи гетьманом...
Універсальний словник-енциклопедія
кішка —
і кі́шки нема́ чим годува́ти у кого. Хто-небудь дуже бідний. — Попросив би могорича, та знаю, що в вас і кішки нема чим годувати,— сказав Зануда й вийшов з хати (І. Нечуй-Левицький). чия́ кі́шка са́ло з’ї́ла, зі сл. зна́ти. Хто винен.
Фразеологічний словник української мови
кішка —
КІ́ГТІ (залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або гору), КІ́ШКА. Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В.
Словник синонімів української мови
кішка —
КІ́ШКА, и, ж. 1. Самка кота. Чує кішка, де миша є (Номис, 1864, № 9847); Коло нього лежала його вірна кішка з трьома маленькими сіренькими.. котенятами (Григ., Вибр., 1959, 124); *У порівн. Вона..
Словник української мови в 11 томах
кішка —
Кішка, -ки ж. 1) Кошка. 2) Небольшой якорь. Левиц. ПЙО. І. 3) сіра кішка. Родъ дѣтской игры. Ив. 47.
Словник української мови Грінченка