кішка
КІ́ШКА, и, ж.
1. Самка кота.
Чує кішка, де миша є (Номис, 1864, № 9847);
Коло нього лежала його вірна кішка з трьома маленькими сіренькими.. котенятами (Григ., Вибр., 1959, 124);
*У порівн. Вона.. витрушувала сіно з-за пазухи та пирхала, як кішка, що понюхала перцю (Н.-Лев., II, 1956, 317).
◊ Жи́ти (бу́ти і т. ін.), як кі́шка з соба́кою — постійно бути в незгоді.
Ми.. живемо з ним, як кішка з собакою (Добр., Тече річка.., 1961, 27);
Зна́є кі́шка, чиє́ са́ло з’ї́ла — про того, хто винен і почуває свою провину перед ким-небудь.
— Ага, знає кішка, чиє сало з’їла.. Не втечеш моїх рук! (Мирний, III, 1954, 292);
Кі́шці хвоста́ зав’яза́ти див. завя́зувати;
[Чо́рна і т. ін.] кі́шка пробі́гла помі́ж (між) ким — хтось посварився з кимось, між ким-небудь виникла незгода.
Чорна кішка пробігла поміж ними і сполохнула той лад, який досі був (Мирний, III, 1954, 297).
2. техн. Невелика кітва.
— Сідай, Миколо, в човен та тікай на море; закинь там кішку та й стій (Н.-Лев., II, 1956, 233);
// Пристрій у вигляді невеликої кітви з 3-4 лапами для піднімання підводних кабелів та затонулих предметів.
3. тільки мн. Те саме, що кі́гті 2;
// Загострені зубці, насаджені на пластини особливої форми, які прикріплюють до гірського взуття під час ходіння по льоду, скелях і т. ін.
Кішки являють собою загострені зубці, насаджені на пластини особливої форми, і одягаються на гірське взуття (В дорогу, 1953, 102).
Словник української мови (СУМ-11)