кішка
КІ́ГТІ (залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або гору), КІ́ШКА. Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В. Кучер); Сонце ще проглядало через розриви скель, а хлопці вже були у своєму обладунку: високогірних черевиках, кішках, штормівках і пухівках (з газети).
КІ́ШКА (самиця кота), КИ́ЦЬКА, КІ́ТКА розм., КИ́ЦЯ пестл. Завелось у палаці ціле котяче царство: коти й кішки й кошенята (Панас Мирний); Ой їхало весілля під зелену грушку, Два коти за свати, а кицька за дружку (коломийка); — Дивіться... сьогодні тут знов та чужа кітка. Її не видко, бо вона чорна, лиш зелені очі блищать (О. Кобилянська); Я пошила на святки нашій киці чобітки (П. Воронько).
Я́КІР (пристрій для утримання на місці суден, плавучих маяків тощо), КІТВА́, КІТВИ́ЦЯ, КІ́ШКА (невеликий пристрій такого типу). Судно потрапило в сильний шторм і, зірвавшись з якоря, трохи не загинуло в морі (з науково-популярної літератури); Сірий велетень стоїть на двох кітвах і чотирьох стальних тросах (О. Донченко); Впадали у вічі недобудовані курені та землянки, .. бухти кодол і рогульки кітвиць (С. Добровольський); — Сідай, Миколо, в човен та тікай на море; закинь там кішку та й стій (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови