кішка

кі́шка

-и, ж.

1》 Самка кота.

Жити (бути і т. ін.), як кішка з собакою — постійно бути в незгоді.

2》 тех. Невелика кітва.

|| Пристрій у вигляді невеликої кітви з 3-4 лапами для піднімання підводних кабелів та затонулих предметів.

3》 тільки мн. Те саме, що кігті 2).

|| Загострені зубці, насаджені на пластини особливої форми, що їх прикріплюють до гірського взуття під час ходіння по льоду, скелях і т. ін.

Значення в інших словниках

1. кішка — кі́шка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кішка — Кітка, кицька, дит. киця; (якір) кітва, кітвиця.  Словник синонімів Караванського
3. кішка — Кітка, котина, котюга, котусь, котко, котя, котеня, котятко, киця, кицька, киценька, кицюнька, киценя  Словник чужослів Павло Штепа
4. кішка — КІ́ШКА, и, ж. 1. Те саме, що кіт. Там, у гущавині молодого гілля, .. лісові кішки перегукуються, зозуля кує літа (Панас Мирний); – Що таке – гепарди? – Це, мамо, дикі навчені кішки... З ними на полювання ходили в степах (О.  Словник української мови у 20 томах
5. кішка — (-и) ж. 1. крим., мол., жрм. Жінка легкої поведінки. ПСУМС, 33; ЯБМ, 1, 468. 2. крим. Крадійка м'яса на базарі. СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 468.  Словник жарґонної лексики української мови
6. Кішка — (Кушка, Кошка) Самійло, ?-1602 (1620?), укр. козацький гетьман (1600-02); учасник морських походів запорожців проти турків; бл. 25 років перебував у полоні; 1595 організував повстання і повернувся в Україну; будучи гетьманом...  Універсальний словник-енциклопедія
7. кішка — і кі́шки нема́ чим годува́ти у кого. Хто-небудь дуже бідний. — Попросив би могорича, та знаю, що в вас і кішки нема чим годувати,— сказав Зануда й вийшов з хати (І. Нечуй-Левицький). чия́ кі́шка са́ло з’ї́ла, зі сл. зна́ти. Хто винен.  Фразеологічний словник української мови
8. кішка — КІ́ГТІ (залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або гору), КІ́ШКА. Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В.  Словник синонімів української мови
9. кішка — Кі́шка, -шки, -шці; кі́шки, кі́шок = ки́цька  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. кішка — КІ́ШКА, и, ж. 1. Самка кота. Чує кішка, де миша є (Номис, 1864, № 9847); Коло нього лежала його вірна кішка з трьома маленькими сіренькими.. котенятами (Григ., Вибр., 1959, 124); *У порівн. Вона..  Словник української мови в 11 томах
11. кішка — Кішка, -ки ж. 1) Кошка. 2) Небольшой якорь. Левиц. ПЙО. І. 3) сіра кішка. Родъ дѣтской игры. Ив. 47.  Словник української мови Грінченка