лихословити

Злорічити, грішити язиком; (гидко) сипати чортами, матюкатися; (кого) батькувати, лаяти, ображати.

Значення в інших словниках

1. лихословити — лихосло́вити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лихословити — див. ганьбити; лаяти  Словник синонімів Вусика
3. лихословити — -влю, -виш; мн. лихословлять; недок. 1》 неперех. Вживати грубі, дошкульні слова і вирази щодо кого-небудь. 2》 неперех. Уживати лайливі, соромітні слова. 3》 перех. Лаяти, ображати кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лихословити — ЛИХОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихосло́влять; недок. 1. Уживати грубі, дошкульні слова й вислови щодо кого-небудь. Олеся заговорила, неначе воскресла: пригадала Вільшаницю, варенуху-ведмедя, лихословила й сміялась з Онисі (І.  Словник української мови у 20 томах
5. лихословити — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. лихословити — ЛИХОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихосло́влять; недок. 1. неперех. Вживати грубі, дошкульні слова і вирази щодо кого-небудь. Олеся заговорила, неначе воскресла: пригадала Вільшаницю, варенуху-ведмедя, лихословила й сміялась з Онисі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. лихословити — Лихосло́вити, -влю, -виш гл. Сквернословить, браниться. Мнж. 113. Казав, щоб не їли м'ясного, не лихословили, ходили до церкви. Павлогр. у.  Словник української мови Грінченка