Значення в інших словниках
-
мантачити —
Крутити, шахраювати, пліткувати [XII]
Словник з творів Івана Франка
-
мантачити —
манта́чити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
мантачити —
див. бити; обманювати
Словник синонімів Вусика
-
мантачити —
-чу, -чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мантачити —
Чу, -чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. І вже Василь іде між косарями, переступає, як малий ведмедик, сам косу клепле і мантачить сам... (П-2:221).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
мантачити —
МАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (М.
Словник української мови у 20 томах
-
мантачити —
манта́чити витрачати марно, нерозумно (майно, гроші)(м, ср, ст)|| = протринькувати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
мантачити —
ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін.
Словник синонімів української мови
-
мантачити —
МАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
-
мантачити —
Мантачити, -чу, -чиш гл. 1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у. 2) Тратить, мотать.
Словник української мови Грінченка