мантачити

Мантачити, -чу, -чиш

гл.

1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у.

2) Тратить, мотать.

Значення в інших словниках

1. мантачити — Крутити, шахраювати, пліткувати [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. мантачити — манта́чити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. мантачити — див. ГОСТРИТИ.  Словник синонімів Караванського
4. мантачити — див. бити; обманювати  Словник синонімів Вусика
5. мантачити — -чу, -чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мантачити — Чу, -чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. І вже Василь іде між косарями, переступає, як малий ведмедик, сам косу клепле і мантачить сам... (П-2:221).  Словник поетичної мови Василя Стуса
7. мантачити — МАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (М.  Словник української мови у 20 томах
8. мантачити — манта́чити витрачати марно, нерозумно (майно, гроші)(м, ср, ст)|| = протринькувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. мантачити — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін.  Словник синонімів української мови
10. мантачити — МАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. [Конон:] Ні, мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою, мантачиш-мантачиш її, а вона біда як важко йде (Кроп.  Словник української мови в 11 томах