мантачка

Мантачка, -ки

ж. Родъ узкой лопаточки, намазанной смолою съ пескомъ и служащей для остренія косы. Мнж. 185.

Значення в інших словниках

1. мантачка — манта́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мантачка — -и, ж. Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мантачка — МАНТА́ЧКА, и, ж. Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском. Замість списа – бере [козак] косу, За шаблю – мантачку (І.  Словник української мови у 20 томах
4. мантачка — БРУСО́К (відшліфований камінь для заточування металевих інструментів — ножа, коси і т. ін.), БРУС, МАНТА́ЧКА (для заточування коси). Третій косар — Іван, водив легесенько бруском по спинці коси (О.  Словник синонімів української мови
5. мантачка — МАНТА́ЧКА, и, ж. Вузький дерев’яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском. Замість списа — бере [козак] косу, За шаблю — мантачку (Манж., Тв.  Словник української мови в 11 томах